Джерело: PostPravda.info. 26.06.2025.
За роки війни з Росією слово «Рашизм» міцно увійшло в ужиток в українському суспільстві, хоча деякі політологи вважають його невизначеним і ненауковим поняттям. Проте українці чудово розуміють, що таке рашизм і чим він відрізняється від інших різновидів фашизму. 2 травня 2023 року Верховна Рада надала визначення поняттю «рашизм», перелічивши його основні характеристики. Це визначення має описовий характер, тому це поняття стало темою чергової статті Миколая Карпіцького для словника війни на PostPravda.Info.
Рашизм
Рашизм – сучасна форма російського фашизму, ідеологія насильницького придушення або знищення інших культурних і національних ідентичностей заради розширення простору домінування російської ідентичності.
Термін «рашизм» (від слів «російський» і «фашизм») використовується для позначення різновиду фашизму, що має спільні риси з його історичними формами – італійським фашизмом, німецьким націонал-соціалізмом та іншими. Ідеологія рашизму сформувалася на основі традиційного для Росії російського шовінізму, який мав імперський характер.
Особливе місце в рашистській ідеології відводиться Україні. Рашисти стверджують, що українці і росіяни – це один народ. Українська ідентичність допускається тільки як провінційний варіант російської, а ті українці, які відмовляються визнавати російську ідентичність як єдино правильну щодо себе, вважаються ворогами. Тобто, якщо гітлерівський нацизм визначав ворога за расовим принципом, то рашизм – за характером ідентичності. Агресія Росії проти України обґрунтовується необхідністю «повернення» України й викорінення української ідентичності як самостійної.
Рашизм і російський шовінізм
Російський шовінізм супроводжував розвиток Росії протягом століть і проявлявся як на державному, так і на побутовому рівні. На рівні державної ідеології російський шовінізм трансформувався в різних формах – від концепції «Москва – Третій Рим», через ідею комунізму, якою виправдовувалася диктатура, до сучасних ідей «русского мира». Однак незмінною залишалася його сутність: виправдання військово-політичної експансії та нав’язування єдиної ідеології в питаннях культури, мови, історії та релігії.
На побутовому рівні російський шовінізм виявляється у переконанні, що території, колись завойовані Росією, такі як Татарстан, Башкортостан або Якутія, автоматично стають «невід’ємною частиною» Росії. Жителів цих регіонів позбавляють права на політичну суб’єктність, зокрема права на самовизначення. Вони вважаються зобов’язаними адаптуватися до домінантної російської культури, говорити російською мовою і пристосовуватися до звичних для росіян норм повсякденного життя.
Водночас від росіян, які переселяються до цих регіонів, не вимагається повага до місцевих мов і традицій. Прикладом такого ставлення є ситуація в національних республіках, де навіть у великих містах, зокрема в Казані, орендодавці нерідко відкрито заявляють, що здають житло виключно росіянам. Така дискримінаційна практика сприймається як допустима норма.
Законодавчо ця тенденція була закріплена в серпні 2018 року, коли до Закону про освіту внесли зміни, що виключили національні мови республік із переліку обов’язкових шкільних предметів. Утім і до цього школа залишалася основним інструментом нав’язування імперської версії російської історії всім народам Росії.
Поворотним моментом, що ознаменував трансформацію російського шовінізму на повноцінну ідеологію рашизму, став 2014 рік – анексія Криму і початок війни на Донбасі. Саме тоді російська пропаганда почала активно використовувати шовіністичні наративи для виправдання військової агресії й терору проти українського населення. Рашизм – це вже не просто культурна чи політична зарозумілість, а ідеологічне виправдання війни та воєнних злочинів, що вчиняються в ім’я знищення іншої національної ідентичності. Людина, яка не підтримує відкритої агресії, але транслює наративи, що виправдовують її цілі, наприклад, ідею «єдиного народу» або місію «русского мира», також може вважатися носієм рашистської ідеології.
Ідеологія рашизму
Рашизм – це імперська ідеологія, заснована на образі ворога, міфологізованій історії та концепції особливої місії Росії щодо розширення так званого «русского мира». В уявленні рашистів сучасний світ – це поле боротьби між «бездуховним» Заходом і «духовною» Росією.
Українська ідентичність у цьому дискурсі вважається неприродною, нібито нав'язаною Заходом з метою ослаблення Росії. Виходячи з цієї логіки, Росія «повинна» повернути Україну силою, а тих українців, хто відмовляється від російської ідентичності, треба розглядати як зрадників і ворогів.
У рашизмі ідеологічний конструкт «російської культури» й «православ'я» підміняє як реальну культуру, так і справжню релігійність. Цей штучний конструкт запозичує елементи як з радянської, так і з царської епох, створюючи внутрішньо суперечливу систему, проте самі рашисти, як правило, цих суперечностей не усвідомлюють.
Рашисти та їхня позиція
Прихильники рашизму здебільшого підтримують режим Путіна, оскільки вважають його інструментом боротьби з українською ідентичністю. Водночас в інших аспектах, таких як корупція, соціальна політика або економічне управління, вони можуть висловлювати невдоволення владою. Усередині рашистського середовища існує і радикальне крило, яке перебуває в опозиції до Путіна, оскільки вважає його недостатньо рішучим і жорстким у боротьбі з Україною.
В українській суспільній свідомості проводиться розмежування між ідейними рашистами й тими, хто підтримує рашизм пасивно, стихійно, без твердої переконаності. До першої категорії належать рашисти в точному сенсі цього слова – люди, які свідомо виправдовують агресію Росії. До другої категорії належать «ватники» – обивателі, які уникають відповідальності за моральний вибір, схильні до релятивізму: «не все так однозначно», «у конфлікті всі винні», «тільки Бог знає правду» тощо. До окремої категорії належать «орки». Це злочинні елементи, які вступили до армії заради матеріальної вигоди або в обмін на звільнення від кримінального покарання. Їхня мотивація не має ідеологічного характеру: вони скоюють воєнні злочини, керуючись особистою жорстокістю і відчуттям безкарності.
Спільним між рашистами, ватниками й орками є відсутність емпатії до жертв агресії та небажання визнавати відповідальність за дії власної країни.
Рашизм і некроімперіалізм
Якщо рашизм – це ідеологічна позиція російської влади, то некроімперіалізм – це фактичний стан російської суспільної свідомості й політичної системи. Відмінність така сама, що й між комунізмом як ідеологією і сталінізмом як реальною практикою: якщо ідеологічно обґрунтована мета – боротьба з «класовими ворогами», то фактично сталінізм виявлявся в масових доносах і репресіях невинних. Відповідно, якщо рашизм означає ідеологію експансії «русского мира», то некроімперіалізм характеризує, з одного боку, ставлення влади до населення як до ресурсу, який можна витрачати для досягнення своїх цілей, а з іншого – згоду самих людей на таку роль, що виявляється в готовності безглуздо вмирати на фронтах в Україні.
Правлячий клан у Росії, що складається здебільшого з вихідців зі спецслужб, не прив'язаний до конкретної ідеології. Його ставлення до ідеологічних конструкцій суто інструментальне: вони використовуються лише тією мірою, якою допомагають утримувати владу. Така цинічність успадкована від радянських органів безпеки. Проте зміна ідеології залежно від політичних умов не впливає на сприйняття світу, яке лежить в основі некроімперіалізму.
Отже, рашизм – це ідеологічна концептуалізація страху перед складністю світу і прагнення знищити все, над чим не вдається домінувати, а некроімперіалізм – реалізація цього прагнення в суспільній свідомості та політичній системі.
Юридичне визначення поняття «рашизм»
2 травня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про використання політичним режимом Російської Федерації ідеології рашизму, засудження засад і практик рашизму як тоталітарних і людиноненависницьких» (№ 3078-IX). У заяві Ради рашизм визначається як «новий різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі режиму, сформованого у Російській Федерації під керівництвом президента В. Путіна, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму (нацизму); …характерними ознаками та наслідками рашизму є:
– системні порушення прав та основоположних свобод людини;
– культ сили та мілітаризм;
– культ особи, що перебуває на верхівці вертикалі влади, та сакралізація інститутів держави;
– самозвеличення Росії та росіян за рахунок насильницького пригнічення та/або заперечення існування інших народів;
– застосування з метою реалізації експансіоністської державної політики практики поширення серед інших народів російської мови та культури, російської православної церкви, медіа, політичних та громадських інституцій, пропагування ідей «русского мира»;
– систематичне порушення загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зокрема поваги до суверенітету інших держав, їхньої територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів, недотримання принципу незастосування сили чи погрози силою;
– створення, фінансування та збройна підтримка незаконних збройних формувань та сепаратистських рухів на територіях інших суверенних держав, створення та підтримка терористичних організацій;
– використання заборонених методів ведення війни та системне вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності;
– систематичні організація та здійснення масових вбивств, страт, катувань, депортацій, створення штучних умов для виникнення голоду, інших видів масового фізичного терору, геноциду, переслідування з етнічних, національних, релігійних, політичних та інших мотивів;
– регулярне застосування до інших держав практики економічного та енергетичного шантажу;
– регулярні погрози щодо застосування ядерної зброї проти інших держав та створення техногенних катастроф».
Миколай Карпіцький
Словник війни
