Джерело: PostPravda.info. 30.06.2025.
Успішні воєнні операції – «Павутина», що проведена Україною проти російської стратегічної авіації, та «Пробуджений лев», що здійснена Ізраїлем проти військових об’єктів ядерної програми Ірану, – змушують знову замислитися над тим, як розвиток воєнних технологій здатен змінити співвідношення сил на світовій арені. Військово-технічна революція змінює характер російсько-української війни, і всі помилки або запізнення військово-політичного керівництва оплачуються життями людей. Росія й Україна ведуть смертельне змагання з впровадження нових технологій, і боротьба дронів на полі бою нагадує природний добір у тваринному світі. Танки й військові кораблі нагадують уже динозаврів, які програли конкуренцію маленьким ссавцям. На відміну від природної еволюції, держави можуть масштабувати успішні військові рішення, а можуть і запізнюватися з їх впровадженням, і тоді зазнають великих втрат.
Військово-технічна революція і стрімке застарівання найсильніших армій світу
Успішна атака України 1 червня 2025 року на російську стратегічну авіацію загрожує тим, що навіть цей найгрізніший рід військ у недалекому майбутньому може застаріти, виявившись беззахисним перед дешевими дронами. Сьогодні вже не обов'язково перемагати армію на полі бою – достатньо почекати пару років, і вона застаріє настільки, що виявиться непристосованою до нового типу війни.
Коли західні політичні лідери стверджують, що Росії потрібно кілька років для підготовки нападу на Польщу і країни Балтії, вони мають на увазі звичайну війну з танками й авіацією. Однак Росія вже розробила нову тактику, що поєднує архаїчні та сучасні підходи: безжальне витрачання солдатських мас, яких у неї не бракує, і застосування сучасних дронів. До такої війни проти Європи вона вже готова.
Генерали, які не мають досвіду участі в сучасній війні, й надалі готуватимуться до минулої війни. Так, за повідомленням агентства Yonhap, Південна Корея близька до підписання угоди на суму майже 6 мільярдів доларів щодо постачання 180 танків K2 для Польщі. Однак уже зараз дрони серйозно обмежують ефективність танків на полі бою, а в найближчому майбутньому їх використання може стати зовсім неможливим. Інстинкт самозбереження авторитарних лідерів спонукає їх швидше запозичувати досвід сучасної війни. Думаю, саме з цією метою Кім Чен Ин направив армійські підрозділи для участі в бойових діях проти України, а зовсім не тому, що він вирішив допомогти Росії, якій нібито не вистачало солдатів, як писало багато аналітиків.
Військово-технічна революція і майбутнє Китаю
Китай стоїть на роздоріжжі: або мілітаризація, або ставка на розвиток робототехніки й штучного інтелекту. Ще недавно було незрозуміло, як зможе вистояти Тайвань проти величезного флоту, який будує Китай для захоплення острова. Тим часом Україна, розвиваючи технологію морських дронів, змогла нейтралізувати весь Чорноморський флот Росії. Але це також означає, що морські флоти всіх держав світу перетворюються на застарілу зброю. Якщо Тайвань запозичить український досвід, зможе настільки ж ефективно нейтралізувати китайський флот. Ця обставина знижує ймовірність війни й спрямовує Китай на мирний шлях розвитку. Звісно, у Китаю колосальні можливості масштабувати будь-які інновації у сфері бойових роботів, проте держава завжди буде відставати за технічним прогресом, тому у сфері нових військових технологій на основі штучного інтелекту Тайвань, на мою думку, буде випереджати Китай.
Потужність і висока технологічність або ж простота і практичність?
Завдяки високотехнологічній зброї Ізраїль завдав нищівного удару по Ірану 13 червня 2025 року і встановив панування в повітрі. Однак до цього він загруз у війні проти десятків тисяч терористів ХАМАСу. Головне значення має не те, наскільки зброя потужна і технологічна, а наскільки вона доцільна в конкретних умовах. Це розуміють далеко не всі навіть у найкращих арміях світу. У жовтні 2024 року ізраїльський публіцист Сергій Ауслендер у своєму відеоблозі на YouTube розповів, що ізраїльська армія не може ефективно боротися з дронами, оскільки робить ставку на дороге високотехнологічне озброєння – «Залізний купол», авіацію, – тоді як проти дронів потрібні порівняно прості зенітні комплекси. За його словами, армія використовує електронний мікроскоп там, де потрібен звичайний молоток.
Іноді технічне рішення може бути примітивним, але ефективним у конкретній ситуації. У 2022 році Росія використовувала проти України тактику вогневого артилерійського валу, у 2023-2024 роках – масові піхотні атаки. Масове застосування таких застарілих і примітивних засобів давало Росії перевагу на полі бою. 26 січня 2025 року Михайло Драпатий прийняв командування оперативно-стратегічним угрупованням військ «Хортиця» і налагодив під Покровськом систему оборони з урахуванням нових технічних можливостей дронів, яка зупинила росіян. Отже, перевага на полі бою, яку давала Росії примітивна зброя і застаріла тактика піхотних атак, швидко втрачається в сучасній війні мірою розвитку технології дронів. Хоча в України поки не вистачає ресурсів для поширення успішного досвіду під Покровськом на інші ділянки фронту, є надія, що в майбутньому ситуація зміниться на краще. Звісно, у Росії більше можливостей масштабувати виробництво дронів, але подальший хід війни буде залежати від того, хто швидше застосовуватиме на полі бою технічні інновації.
Промислове та кустарне виробництво дронів
У всіх країнах за виробництво зброї відповідає держава. Навіть якщо її розробляють приватні компанії, це однаково відбувається за ліцензією і на замовлення держави. Однак російсько-українська війна показала, що держава не встигає реагувати на інновації щодо дронів. Але тут з'явився новий чинник – українське громадянське суспільство, яке через волонтерські мережі почало забезпечувати армію дронами.
Перевага Росії – у здатності швидко масштабувати вдалі військові рішення. Росія може забезпечити конвеєрне виробництво дронів, однак воно не встигатиме за новими технічними інноваціями. Перевага України – у технічній ініціативі, яка ґрунтується на горизонтальних громадянських зв'язках. Це дає змогу масово виробляти нові моделі дронів, завдяки чому вдається утримувати фронт. Хто ще, крім України, зміг би в разі війни відтворити подібну модель масового кустарного виробництва дронів?
На думку IT-архітектора, доцента Київського політехнічного інституту Євгена Коваленка, необхідність дотримуватися встановлених державних процедур не дозволить країнам Євросоюзу оперативно нарощувати й оновлювати парк бойових дронів для ефективного протистояння російській агресії. Водночас в Індії та Пакистані рівень технічної креативності та універсальності працівників невеликих майстерень настільки високий, що в разі війни вони могли б забезпечити не тільки масове кустарне виробництво дронів, а й стрімкий розвиток технологій їх виготовлення.
Я думаю, що в разі війни між Індією і Пакистаном, якої зовсім недавно ледь вдалося уникнути, найбільшою небезпекою для решти світу є не наявність ядерної зброї у протиборчих сторін, а можливість мобілізувати незліченні приватні майстерні для практично необмеженого виробництва все нових і нових моделей бойових дронів. Це могло б призвести до втрати контролю не тільки над виробництвом, але і над їх поширенням. Перед очима постає апокаліптична картина, як на чорний ринок усього світу постійно потрапляють все нові моделі смертоносних дронів зі штучним інтелектом. На щастя, такого варіанту розвитку подій поки що вдалося уникнути.
Можливості України в масовому кустарному виробництві бойових дронів у багато десятків разів менші, ніж можливості Індії, і тут природно напрошується питання. Чи могли б вже зараз, коли йде війна, українські волонтери налагодити співпрацю з приватними майстернями в Пакистані або Індії, щоб забезпечити армію дронами? Індолог, експертка Національного інституту стратегічних досліджень Олена Борділовська для PostPravda.info на це питання відповіла:
– Це не так просто – без участі держави навряд чи обійдеться. У Пакистані про це взагалі й мріяти не можна, тому що це все-таки напіввійськовий режим і все є повністю під контролем. В Індії з цим простіше, все ж таки це – демократія. В обох країнах великий інтерес до України – в плані технологій дронів. Вони вже це показують, натякають. Але щоб ми могли налагодити такі зв'язки просто через знайомих – у цьому я дуже сильно сумніваюся, тому що військові технології все ж знаходяться під контролем держави, особливо під час війни. Щодо якихось простіших, менш серйозних технологій, зокрема дронових – так, можливо. Приватні компанії будуть співпрацювати. Вже є інтерес до наших дронів, які використовуються в сільському господарстві. Але ми ж знаємо, що є подвійні технології. Тож це, я б сказала, дуже чутливе питання. Я б поки не будувала плани, хоча в перспективі – це, безумовно, дуже і дуже багатообіцяльна сфера, яка зараз цікавить усіх.
Що може зробити Естонія перед небезпекою російського вторгнення?
В інтерв'ю для PostPravda.info Євген Коваленко зробив висновок, що для підготовки до можливого нападу Росії країнам Євросоюзу необхідно, як мінімум, спростити бюрократичні процедури, що регулюють діяльність громадських організацій, які займаються дронами. Також важливо стимулювати участь громадян у таких організаціях і сприяти запозиченню досвіду українських фахівців. Однак уявімо екстремальний сценарій: російська армія, чисельність якої перевищує все чоловіче населення Естонії, нападає на цю країну. За яких умов у Естонії з'явиться шанс вистояти?
Думаю, тільки якби в рамках загальної цивільної оборони все населення навчалося керувати дронами, виробництво яких всіляко стимулювалося б на всіх рівнях, і на конвеєрному, і на кустарному, залучалися б українські фахівці, укладалися б договори з іноземними заводами і майстернями. У цьому випадку кілька десятків тисяч операторів, використовуючи мільйони дронів, вибудували б уздовж кордону непрохідну «зону смерті», одночасно атакуючи аеродроми й ракетні установки противника.
Поки що це звучить як фантастика, але Естонія вже робить кроки в цьому напрямку й уже є однією з перших країн ЄС, які інтегрували цифровий оборонний документообіг. Міністерство оборони підготувало проєкти актів щодо реалізації Закону про зброю, що внесе більшу ясність у сектор і додасть багатьом підприємцям впевненості в інвестуванні в оборонний сектор.
Скорочення бюрократії в оборонній сфері – це питання виживання
Публіцист з Естонії Андрій Кузічкін розповів для PostPravda.info:
– Ми давно усвідомили загрозу нападу з боку Росії. Збільшуємо витрати на оборону до 5% ВВП, закупили HIMARS, будуємо нові оборонні заводи й полігони, закуповуємо морські дрони. Естонію називають e-riik – електронною державою. Наш провідний ВНЗ TalTech (Талліннський технічний університет) розробляє всі передові технології, включно використання штучного інтелекту в обороні. Ми вже давно виготовляємо дрони й бойових роботів. Державних підприємств практично немає – 90% оборонного сектора становить приватний бізнес. З 1 вересня в школах вводиться предмет «Оператор дронів». Естонія відома тим, що крім Kaitsevägi (Збройні сили) у нас є Kaitseliit (Союз оборони) – організація, що адмініструється Міністерством оборони, але має власну структуру управління. До неї входять резервісти і волонтери. Є також Naiskodukaitse («Жіноча добровільна організація оборони») і молодіжна організація Noored Kotkad («Молоді орли»). По суті, це воєнізовані формування цивільної оборони. У кожному моєму класі є учні – члени Союзу оборони, – розповів Андрій Кузічкін.
З 1 січня 2025 року набули чинності поправки до Закону про зброю Естонії, спрямовані на спрощення та прискорення регулювання в оборонній сфері, усунення надмірних бар'єрів для приватних виробників. Тепер ліцензія на корпус дрона не потрібна, якщо він не озброєний. Дозволено участь підприємств з дружніх третіх країн (Японія, Ізраїль, Південна Корея, Сінгапур та ін.) за погодженням з МВС та Міноборони. До кінця 2025 року планується переведення всіх дозвільних процедур і звітності в електронний формат. Також планується спростити процедуру ліцензування приватних проєктів і розширити перелік винятків із загальної схеми ліцензування для кустарних складальних майстерень, що діють на базі волонтерських і громадських організацій.
Як вважає спеціальний радник Міністерства оборони Естонії Індрек Сірп, оборонний сектор країни надмірно зарегульований, а вимоги до ремонту зброї – вкрай складні. Міністерство оборони підготувало нові правила щодо реалізації Закону про зброю, які скоротять час на виконання формальних вимог. «Ви також можете виготовити гак для кріплення вибухівки, і дозвіл для цього в майбутньому більше не буде потрібен. Дозвіл буде потрібен тільки в тому випадку, якщо ви додасте боєголовку до безпілотника», – пояснив Індрек Сірп.
Якщо Естонія і надалі рухатиметься в цьому напрямку, то вона може стати прикладом для країн Євросоюзу, як розставити пріоритети й стимулювати волонтерські технічні ініціативи в оборонній сфері.
