Джерело: PostPravda.info. 18.08.2025.
Кремль вимагає від усіх релігійних конфесій беззастережної лояльності, зокрема й від тих, кого систематично утискає. У 2014 році, під час вторгнення Росії до Криму та східної України, Кремль ще цілком задовольняла декларація політичного нейтралітету з боку російських релігійних об’єднань за умови, що вони не висловлюються на підтримку України та своїх українських одновірців. Проте після початку широкомасштабної війни Кремль зажадав від них більшого – релігійного виправдання війни проти України. 29 березня 2022 року в будівлі Держдуми представники різних конфесій спільними зусиллями сформували основу нового віровчення – маніхейського некроімперіалізму, суть якого полягає в тому, що Росія знову має стати великою імперією, аби знищити «зло», втілене Заходом та Україною. Ця нова квазірелігія несумісна зі справжньою релігійністю, незалежно від конфесії, про яку йдеться.
Дискримінація та репресії проти релігійних організацій у Росії
З розпадом Радянського Союзу в Росії встановилася безпрецедентна у її історії свобода віросповідання. Проте з приходом до влади Владіміра Путіна почала насаджуватися концепція «традиційних релігій Росії», у межах якої всі інші конфесії сприймалися як неповноцінні й зазнавали утисків – спершу малопомітних, але з кожним роком усе відчутніших.
Війна в Чечні спричинила репресії й проти мусульман, попри те що іслам належить до «традиційних» релігій. Задля кар’єрних і матеріальних вигод – просування службовими щаблями, премій – співробітники ФСБ почали шукати «екстремістів» і в інших регіонах. Унаслідок цього, список екстремістських матеріалів, заборонених у Росії, став поповнюватися працями мусульманських богословів і філософів, яких вивчають у всьому світі. Під заборону потрапив навіть один із перекладів Корану.
Однак включення до списку екстремістських організацій будь-якої «нетрадиційної» конфесії надало б спецслужбам Росії простий спосіб покращувати статистику «успішної роботи». 2011 року прокуратура з ініціативи ФСБ порушила справу проти священної для послідовників індуїзму книги «Бгаґавад-ґіта» з коментарями засновника Міжнародного товариства свідомости Кришни (англ. International Society for Krishna Consciousness – ISKCON) Шріли Прабгупади. Якби суд визнав книгу екстремістською, то бути кришнаїтом у Росії стало б кримінальним злочином, за який передбачався б тривалий термін ув’язнення. Завдяки протесту громадянського суспільства Томська та підтримці Індії плани ФСБ і прокуратури було зірвано, що відтермінувало, але не запобігло початку релігійних репресій.
2016 року було ухвалено поправки до законодавства (так званий «пакет Ярової»), які обмежили можливість публічного поширення релігійних переконань, посилили покарання та розширили повноваження спецслужб. 2017 року Верховний суд РФ визнав організацію Свідків Єгови екстремістською, а її послідовників почали засуджувати до позбавлення волі. Найсуворіші вироки (7–8,5 року) стали регулярними від 2021 року. Подібна загроза нависла й над іншими релігійними організаціями, оголошеними «нетрадиційними».
Говорити правду чи пристосовуватися?
Поки українські п’ятдесятники користуються повною релігійною свободою, їхні одновірці в Росії були змушені постійно озиратися на ставлення до них влади. Здавалося б, це мало спонукати до критичного погляду на російську політику.
У 2014 році церковне керівництво українських і російських п’ятдесятників провело низку зустрічей, щоб виробити спільну позицію щодо вторгнення Росії до Криму та на схід України. Українські п’ятдесятники спиралися на те, що церква має бути глашатаєм істини й зобов’язана говорити правду про страждання людей унаслідок агресії Росії. У відповідь російські п’ятдесятники заявляли, що вони – «поза політикою» й «усіх люблять», а тому не вважають за потрібне обговорювати війну та дії російської влади не лише публічно, а навіть у приватних розмовах. Невдовзі сторони переконалися в беззмістовності подібних зустрічей, і спілкування між українськими та російськими п’ятдесятниками припинилося. Подібний процес відбувався і серед послідовників інших релігій.
Нова квазірелігія: Вашингтон – лігво сатани, а ми будемо великою імперією!
З початком широкомасштабного вторгнення в Україну російську владу вже не влаштовував «нейтралітет» релігійних організацій і вона зажадала не просто підтримки, а релігійного обґрунтування війни проти України. З цією метою 29 березня 2022 року в будівлі Державної думи Російської Федерації було зібрано представників різних релігій на круглий стіл «Світові релігії проти ідеології нацизму й фашизму у XXI столітті». Учасники мали виробити певну спільну релігійну позицію, що обґрунтовувала б війну Росії проти України.
Серед учасників круглого столу були:
– заступник голови Синодального відділу у взаєминах Церкви з суспільством і ЗМІ Московського патріархату РПЦ Вахтанґ Кіпшидзе;
– митрополит Російської православної старообрядницької церкви Корнилій;
– голова Духовного зібрання мусульман Росії Альбір Крганов;
верховний муфтій, голова Центрального духовного управління мусульман Росії Талґат Таджуддін;
– керівник Департаменту Федерації єврейських громад Росії у взаємодії з ЗС, МНС та правоохоронними органами РФ Аарон Ґуревич;
– представник Буддійської традиційної Сангхи Росії Дід Хамбо – лама Дашініма Содномдоржієв;
– голова Російської та Ново-Нахічеванської єпархії Вірменської апостольської церкви архиєпископ Єзрас;
– керівний єпископ РОСХВЄ Сергій Ряховський;
– інші члени російських релігійних організацій.
У той час ЗМІ багато писали про цей захід, однак недооцінили його історичний сенс. Уперше представники різних релігій Росії разом взялися за формування спільної релігійної позиції щодо війни проти України. Кожен з учасників зробив свій вклад у формулювання основних засад нової квазірелігії – маніхейського некроімперіалізму.
Примітка. Маніхейство, як і гностицизм, є давнім віровченням, згідно з яким наш матеріальний світ є злом. Відмінність між ними полягає в тому, що адепт гностицизму – пасивний, байдужий до того, що відбувається довкола, а адепт маніхейства спрямований на активну боротьбу із зовнішнім світом. Гностицизм стверджує, що матеріальний світ створений «злим богом», і тому життя та боротьба позбавлені сенсу. Маніхейство ж проголошує, що «злий бог» увірвався в царство «доброго бога», тож істинні адепти добра мусять боротися, аби очистити світ від зла. Більшовицька ідеологія, по суті, – атеїстична трансформація маніхейства, оскільки виходить із того, що старий світ має бути очищений від зла внаслідок класової боротьби.
Голова Духовного зібрання мусульман Росії Альбір Крганов заявив, що у XXI столітті в низці країн активізувалася ідеологія нацизму й фашизму, що виявляється у насильстві над мирним населенням.
Монах Кіпріян повідомив, що Вашинґтон – це лігво диявола, Бог на боці не Заходу, а Росії, а тому перемога буде за нею. Росія – це знаряддя в руках Божих, аби зупинити поширення на Землі мерзоти перед Господом, усього безбожного й аморального, що йде зі США.
Заступник голови Синодального відділу Вахтанґ Кіпшидзе твердив, що за підтримки Константинопольського патріархату та США було створено ПЦУ – «квазірелігійну структуру», яка об’єднала розкольників, єдиних у своєму прагненні дотримуватися крайнього націоналізму. Водночас РПЦ допомагає російським військовим.
Митрополит Російської православної старообрядницької церкви Корнилій розповідав, що нібито влада в Україні зрікається Бога; ідеї нацизму поширені в Україні та країнах Європи й дістали підтримку на державному рівні, що призвело до геноциду – винищення росіян на Донбасі та в Луганську; Україна воює проти мирного населення й прикривається ним як щитом; нацистська влада, організована толерантним Заходом, топче всі норми християнської моралі. Він переконував, що треба молитися і за воїнів, і особливо за Путіна, а наприкінці виступу заявив: «Ми будемо великою нацією, будемо великою імперією».
Тут варто зазначити, що коли ведуча круглого столу почала домагатися від священника Української православної церкви з Луганська підтвердження «звірств нацистів», вона так і не почула нічого, окрім розповіді про благодійну діяльність Луганської єпархії.
Лама Дашініма Содномдоржієв – єдиний, виступ якого ведуча круглого столу попросила викласти дуже коротко, не виявив образи й закликав згуртуватися проти фашизму й нацизму, та перемогти й знищити це зло, щоб іншим було «неповадно».
Представник єврейських громад Аарон Ґуревич міркував про нацизм загалом, час від часу киваючи в бік Заходу.
Керівний єпископ РОСХВЄ Сергій Ряховський повідомив, що він керується любов’ю, але це така любов, яка «знищує зло», і наголосив, як важливо, що Путін нагадав слова Біблії, якими обґрунтовував воєнне вторгнення в Україну, адже іншої можливості захистити правду не було.
Верховний муфтій, голова Центрального духовного управління мусульман Росії Талґат Таджуддін закликав боротися з дияволом, не піддаючись обману гасел про демократію й цивілізацію,– як це було в Сирії, а тепер в Україні. Він висловив радість, що російські війська стоять довкола Києва, а військово-морські, протиповітряні й протиракетні сили України «знищені». Також він повідомив, що вже в перший день – 24 лютого – Рада Центрального духовного управління мусульман Росії ухвалила заяву, якою повністю підтримала воєнні дії проти України. Він підкреслив їхнє значення з релігійної позиції: адже Путін – правитель, а правитель – тінь Бога на землі, й у війні проти України Всевишній надає Путіну силу, яка невичерпна.
Верховний муфтій Росії Талгат Таджуддін закликав до боротьби з дияволом в Україні. duma.gov.ru
Салах Мітаєвич Межиєв заявив, що їхнє Духовне управління мусульман Чеченської Республіки на другий день підтримало воєнну операцію «проти нацизму, фашизму й сатанізму в Україні» й ухвалило фетву, згідно з якою мусульмани, що беруть участь у війні проти України, воюють за Коран і за пророка Мухаммеда. Він проголосив, що війна з Україною – це джихад, а загиблий стане шахідом; це війна з глобалізацією сатанізму; в Україні та європейських країнах панують сатаністи, шайтани, нацисти, фашисти, ЛҐБТ-спільнота, хариджити й вахабіти, до яких він відчуває тільки ненависть, і дорікнув іншим учасникам круглого столу за заклики до любові. «З ними одна розмова – їх треба обезголовити й усе», – підсумував він свій виступ.
Протоієрей Олександр Олександрович Пелін із Санкт-Петербурга заявив, що в Україні не християнство, а язичництво. Аргументував він це тим, що український герб – тризуб князя Володимира – є язичницьким символом, соколом Рарогом – лжебогом у скандинавській міфології, який закріпився під впливом Австро-Угорщини у XIX столітті. Тому російські християни тепер воюють не з українськими християнами, а з язичниками.
Голова координаційного центру мусульман Північного Кавказу Ісмаїл Бердієв заявив, що жодних переговорів з українцями вести не треба. Навіть якщо вони погодяться на капітуляцію, не слід її приймати, а треба знищувати їх до кінця. «Жодної України не повинно бути», – проголосив він.
Згодом, у червні 2022 року, Сергій Ряховський дав зрозуміти, що ані він, ані його церква не вчинятимуть жодних дій у відповідь на заклик українських протестантських церков покаятися за виступ на цьому круглому столі та засудити воєнне вторгнення Росії в Україну. Він заявив, що звернення його українських одновірців зроблене у дусі поширюваної у світі «русофобії».
Навіщо Кремлю підтримка релігійних спільнот?
На момент вторгнення Кремль повністю контролював суспільну думку та ситуацію в країні, проте все ж зажадав, щоб конфесії відмовилися від свого «нейтралітету», який раніше його цілком влаштовував. Картина світу Путіна та його оточення дуалістична: світ поділяється на «своїх» і «ворогів», яких треба знищувати не заради вигоди, а лише тому, що вони вороги – навіть якщо задля цього доведеться йти на жертви й кризу всередині власної країни. З прагматичного погляду це позбавлено сенсу, тому західні політики намагалися домовитися з Путіним, апелюючи до його егоїстичних інтересів. Однак мотивація російської влади ірраціональна, і щоб її легітимізувати, вона зажадала від конфесій надати релігійне обґрунтування війни проти України.
Хоч учасники круглого столу розходилися в деталях, можна виокремити загальні контури їхньої позиції:
– Україна не має права на незалежне від Росії існування;
– Бог на боці Росії у війні проти України;
– релігійні спільноти повинні підтримувати цю війну;
– це війна проти західної цивілізації, яка уособлює зло – нацизм, сатанізм, аморальність і заперечення «традиційних цінностей».
У цих тезах виявляються обриси нового віровчення, глибоко ворожого не лише щодо Заходу й України, а й щодо самих релігій, від імені яких виступали учасники круглого столу. Це віровчення – відроджене маніхейство на основі російського некроімперіалізму, іншими словами – маніхейський некроімперіалізм.
Маніхейський некроімперіалізм і гностичний фаталізм
Російській владі потрібні як ті, хто виправдовує війну, так і ті, хто готовий іти вмирати. Йдеться не стільки про переконання, скільки про ставлення до життя, і влада зацікавлена в тому, щоб солдати покірно йшли на смерть, вважаючи, що життя не має сенсу. Це ставлення до життя втілюється в гностичному фаталізмі. Але щоб звичайні люди підтримували вбивство своїх друзів і родичів у сусідній країні, їх переконують, що вони оточені ворогами, – і це ставлення втілюється в маніхейському некроімперіалізмі.
В умовах життя в Росії гностичний фаталізм формується стихійно – тут додаткових зусиль влади не потрібно. Звісно, російські солдати, які покірно погоджуються безглуздо вмирати, навряд чи вірять у існування «злого бога», як учив давній гностицизм, однак вони стихійно відтворюють давнє гностичне ставлення до життя: якщо все безглуздо, то не існує моральних обмежень, і жодне життя – ні чуже, ні власне – не має цінності. На відміну від гностицизму, маніхейство дає мотивацію боротися з довколишнім світом, на який проєктується образ ворога. Оскільки така проєкція відбувається спонтанно, російській владі знадобилася допомога релігійних організацій, щоб спрямувати цей процес у річище ненависті до Заходу. З цією метою й проводився круглий стіл 29 березня 2022 року.
Але навіщо російським адептам різних релігій підтримувати цю квазірелігію? Мотивація тут може бути цілком приземленою. Релігійні організації прагнуть пристосуватися до умов життя в Росії, убезпечити себе, демонструючи владі свою лояльність і корисність. На перший погляд це здається парадоксальним: таким чином вони ставлять суспільне завдання вище за власну духовну місію. Адже якщо релігія заради виживання відмовляється від своєї вищої мети, то вона втрачає сенс власного існування. Утім, є й інша причина – стокгольмський синдром. Але це вже тема окремої розмови.
