четвер, 26 лютого 2026 р.

Російська імперська свідомість // Словник війни



Наскільки по-різному українці та росіяни ставляться до власної країни? Чому, попри зміну режимів та ідеологічних систем у Росії, незмінним залишається одне – постійна воєнна експансія? Що такого в структурі російської імперської свідомості, що не дозволяє їй жити в мирі із сусідами? На ці питання відповідає Миколай Карпіцький у статті «Російська імперська свідомість» для «Словника війни» на PostPravda.Info.

Російська імперська свідомість

Російська імперська свідомість зародилася в період Московського царства, коли Росія ще не була імперією. В її основі лежить ідентифікація не зі своєю країною як спільною долею, а з владою, якій довірено цю долю. Соціально-політичний устрій Росії міг змінюватися, однак прагнення до розширення шляхом воєнної експансії залишалося незмінним.

Країна як спільна історична доля

Держава – це соціальне поняття, яке співвідноситься з територією юрисдикції національної правової системи. Країна – це культурно-історичне поняття, що охоплює життєвий простір спільноти людей, об’єднаних відчуттям спільної долі. Такою спільнотою може бути як один народ, так і кілька народів, які спільно проживають на певній території.

Людина сприймає свою країну не лише в географічному вимірі – як територію з певним ландшафтом, і не лише в соціально-політичному – як державну систему, а й в екзистенційному вимірі – як спільну історичну долю. В умовах війни відчуття спільної долі проявляється в безкорисливій готовності захищати країну та допомагати людям. В Україні під час повномасштабного вторгнення Росії це виявилося в масовому героїчному спротиві агресії, розвиткові волонтерського руху, а також у збереженні надії на визволення серед людей, які опинилися в окупації. Це відчуття не залежить від ставлення до конкретних політичних сил або від того, хто саме очолює державу в певний історичний момент. Люди можуть критично ставитися до української влади, але це жодним чином не впливає на екзистенційне сприйняття України як їхньої спільної долі.

Існує принципова різниця в тому, як росіяни й українці розуміють власну країну. Для носія російської імперської свідомості будь-яка територія, що перебуває під контролем центральної влади, вважається Росією, навіть якщо це історична територія іншої країни. Тому для росіян окуповані території України вже є Росією. Для українців, навпаки, їхня країна – це спільна доля, а не підконтрольна тій чи іншій владі територія, тому для них Україна залишається єдиною країною доти, доки зберігається відчуття спільної долі зі співвітчизниками в окупації.

Відчуття спільної долі

Доля – це спільний смисл, який пов’язує історичні події та події особистого життя. В екзистенційному досвіді доля переживається як відчуття причетності до соціальної спільноти, що надає власному життю нової осмисленості й цінності.

Ідентифікація людини із соціальною спільнотою здійснюється на основі певних ознак. Наприклад, народ може об’єднуватися на основі мови, культури або релігії, однак ці ознаки не є універсальними. Один народ може говорити кількома мовами, а різні народи – користуватися однією мовою. Те саме можна сказати про культуру й релігію. Необхідною ознакою, без якої народ не може існувати, є відчуття спільної долі. Ба більше, людина іншої культури, яка говорить іншою мовою, може приїхати до країни й розділити з її народом спільну долю. У цьому сенсі країна – це земля, пов’язана з відчуттям спільної долі певного народу.

Якщо соціальна спільність формується на основі ідеології, це призводить до тоталітарної системи, у якій дискримінації або репресіям піддають усіх, кого визнають ідеологічно чужими. Натомість спільність, заснована на екзистенційному відчутті спільної історичної долі, виключає тоталітаризм. Розуміння своєї країни як спільної історичної долі передбачає визнання того, що люди можуть мати різні переконання і серед них є ті, хто інакше розуміє історичну долю та не відчуває спільності зі своєю країною.

Після вторгнення Росії 2014 року волонтери з усієї України допомагали постраждалим від агресії мешканцям незалежно від їхніх політичних поглядів і від того, який бік вони підтримували. Навіть тоді, коли окремі жителі України більше довіряли Росії, українські волонтери однаково вважали їх українцями, оскільки відчували, що пов’язані з ними спільною долею. Цей приклад показує, що екзистенційне відчуття спільності зі своєю країною не може бути нав’язане. Щойно його починають насильницьки нав’язувати іншим, воно перероджується в імперську свідомість.

Агресивна форма імперської свідомості

В імперській свідомості відчуття спільності з країною приписується тим, у кого цього відчуття немає. Однак насильницьки можна нав’язати не почуття, а лише ідеологічну установку. Тому така абсолютизація відчуття спільності у вигляді обов’язкової для всіх норми може існувати лише у формі імперської політичної ідеології. У цьому разі відсутність такого відчуття інтерпретується як зрада або злочин.

У найбільш агресивній формі імперської свідомості спільна історична доля приписується не лише всьому населенню власної країни, а й сусіднім народам за її межами. Зокрема, у російській імперській свідомості всім українцям приписується відчуття спільності з Росією, і на цій підставі заперечується українська ідентичність, українська мова та сама Україна як окрема країна. Українці, які з цим не погоджуються, сприймаються як зрадники Росії й вороги, що підлягають знищенню.

Росіяни не уявляють Росію як звичайну країну поза імперією. Тому на Росію не поширюється розуміння країни як спільної долі. У самих росіян уявлення про Росію формується на основі розуміння їхньої спільної долі з агресивною воєнною імперією, існування якої передбачає постійну експансію та потребує регулярних людських жертв. Війна Росії проти України поставила перед кожним із них екзистенційне питання: чи пов’язує він і надалі свою долю з імперією та центральною владою, чи шукає іншу форму спільності долі з тією землею, на якій живе. Однак для цього необхідно подолати страх утрати ідентифікації з імперією, завдяки якому постійно відтворюється російська імперська свідомість. Лише в такому разі відкриється можливість формування нових ідентичностей на основі спільної долі з народами та землями, насильницьки включеними до складу імперії.

Миколай Карпіцький
Словник війни

на