Джерело: PostPravda.info. 22.09.2025.
Чи справді Путін хоче відродити СРСР? Насправді він хоче відновити контроль над сферою впливу колишнього СРСР, але не сам СРСР. Новий імперський проєкт Путіна ґрунтується на хибній історичній конструкції, в якій Росія привласнює собі спадщину Київської Русі. Він хоче створити москвоцентричну Велику Русь, в якій немає місця українській національній свідомості.
Публіцист з Естонії Андрій Кузічкін у статті, вперше опублікованій 5 вересня 2025 р. на порталу Postimees.ee, показує, що асиміляція українців і скасування української спадщини – це політика, яку проводить Путін як всередині Росії, так і на окупованих територіях з метою реалізації свого імперського проєкту.
Ліквідація українських центрів культури в Росії
21 серпня 2025 року в моєму рідному Томську було ліквідовано Центр української культури «Джерело», створений українськими активістами 1990 року. Це лише один із прикладів тотального знищення в путінській Росії багатої української спадщини.
Після розпаду СРСР перший президент Росії Борис Єльцин звів національну політику в ранг найважливішої державної справи, адже культурні зв’язки на пострадянському просторі давали змогу зберігати ілюзію єдності колишніх республік СРСР. Так, 1998 року між Росією та Україною було підписано угоду про взаємне створення культурних центрів.
Того ж року в самому центрі Москви на Старому Арбаті відкрився Національний культурний центр України, що став «парасолькою» для численних центрів української діаспори в російських регіонах. Але після російської анексії Криму й початку бойових дій на Донбасі у 2014 році саме цей центр перетворився на об’єкт постійних провокацій з боку російських ультрас, які палили перед будівлею центру прапори України, заливали фарбою стіни, зривали культурні заходи.
Після початку масштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Національний культурний центр України в Москві було закрито. А 2024 року Володимир Путін розірвав угоду з Україною про культурні центри. Те, що кремлівський вождь відчуває до України та українців патологічну ненависть, – медичний факт. Але чому саме Україна стала об’єктом маніакального переслідування з боку Путіна? Звернімося до сторінок історії.
Українська колонізація земель за межами України
У XIX–XX століттях після скасування в Росії кріпацтва і будівництва Транссибірської магістралі почалося масове переселення українців до російських регіонів. У сприятливому кліматі та на вільних родючих землях вихідці з України дуже швидко створили заможні поселення, застосовуючи на практиці свої національні таланти хліборобів і скотарів.
Так, на півдні Росії, на Кубані з’явився «Малиновий Клин», у лісостепах Нижнього Поволжя – «Жовтий Клин», на півдні Сибіру й у північному Казахстані – «Сірий Клин», а на півдні Далекого Сходу – «Зелений Клин» або «Зелена Україна». «Клином» українці називали земельний наділ. Згодом це стало загальною назвою для всіх земель, заселених українцями поза межами України.
Частка українців у місцевому населенні на перелічених територіях сягала 70%. Багато мандрівників на початку ХХ століття зазначали, що в селах на Далекому Сході «російської мови зовсім не чути, лише малоросійська говірка, а ярмарки відбуваються такі, як десь у Миргороді під Полтавою».
У 1917 році після зречення Миколи ІІ від престолу й формування у Санкт-Петербурзі Тимчасового уряду почалося швидке зростання національної самосвідомости серед українців Росії. На Кубані відбулося засідання Ради – скликаного місцевими українцями й козаками дорадчого органу. Рада проголосила створення Кубанської республіки.
На Далекому Сході відбувся І Всеукраїнський з’їзд Далекого Сходу, делегати якого вимагали від Тимчасового уряду надати державну національну автономію Україні та Зеленій Україні у складі Росії. Для боротьби з наслідками насильницької русифікації в Зеленій Україні почалося відкриття українських шкіл, випуск газет українською мовою, формування органів державної влади та створення національних збройних сил.
Однак початок громадянської війни в Росії та наступ Червоної армії поклали край усім цим планам: у 1920–1922 роках українське самоуправління на Кубані та Далекому Сході було розгромлено, а його учасників розстріляно.
Новий імперський проєкт Путіна – Велика Русь без українців
Не дивно, що історія зі спробами народів колишньої імперії здобути незалежність стала травмою для всіх наступних правителів СРСР і була успадкована Путіним. Ще 2016 року Володимир Путін у своїх публічних виступах виставив рахунок Леніну, який, на думку російського лідера, даремно всупереч Сталіну відстоював право народів на самовизначення аж до відокремлення.
Сталін виступав за автономію республік і проти державної самостійності націй. Але перемогла модель Леніна. У результаті, вважає Путін, під СРСР було закладено «історичну міну», що підірвала Радянський Союз у 1991 році. А це, на думку Путіна, і є «найбільша геополітична трагедія ХХ століття», оскільки «розпалася історична Росія, яка створювалася тисячу років».
Поставивши знак рівності між СРСР та історичною Росією, Путін фактично заявив про свої плани з відтворення втраченого спадку. Багато експертів вважають, що йдеться про спроби Путіна відродити Російську імперію в новому форматі. Я ж переконаний, що Путін не хоче вдруге наступати на історичні граблі: йому не потрібна багатонаціональна федерація, де формально зберігається право народів на самовизначення. Путіну потрібна єдина й неподільна Велика Русь. Відповідно до концепції «руского міра», в якій Росія привласнює собі спадщину Київської Русі, в ній безумовно домінуючим буде саме російський етнос.
Два десятиліття путінський режим іде саме цим шляхом: урізає права національних республік, ліквідовує національні школи, обмежує вивчення національних мов, перетворює колись економічно самодостатні регіони на дотаційні, повністю залежні від Москви. А українці як найбільша за чисельністю діаспора, що має власну державу за межами Росії, стали для Путіна не просто викликом, а загрозою, яка заважає планам відродження Великої Русі у складі Московської Русі, Білої Русі (Білорусі) та Окраїнної Русі (України). Українці в Росії могли стати провідником європейської політики й новою «міною».
Анти-Росія в уявленні Путіна і насправді
Стаття Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян та українців» була опублікована на сайті Кремля у липні 2021 року. По суті, це був маніфест, що передбачав насильницьку інтеграцію України воєнним шляхом у державний простір Росії.
У фінальній частині статті Володимир Путін вісім разів згадав проєкт «анти-Росія». Кремлівський лідер доводив, що Захід активно налаштовує Україну проти Росії, зіштовхуючи братні народи. Численні європейські експерти дружно кинулися спростовувати Путіна.
Але я вважаю, що Путін мав рацію в тому, що до 2021 року Україна справді перетворилася на Антиросію. Після розпаду СРСР із усіх пострадянських країн саме Україна, не враховуючи Балтійських держав, за 30 років далі за всіх просунулася шляхом демократії. Короткий період демократизації в Росії з обранням Путіна президентом завершився реваншем чекістів та олігархів. А Україна, переживши два Майдани, твердо стала на шлях євроінтеграції.
Політична конкуренція, залежність влади від народу й незалежне правосуддя, контроль громадянського суспільства над силовими структурами та армією, відсутність цензури, свобода слова й творчості, повага до прав людини та примат особистості над державою – усе це перестало бути лише гаслами й перетворилося на стратегію української держави, що від імені народу заявила про намір стати частиною Європи.
Україна – небезпечний для путінського режиму приклад для росіян
А для путінської Росії, яка здійснює перехід від поміркованої автократії до воєнної диктатури, усі ці плани України стали викликом, загрозою й ляпасом. Небезпека для Путіна полягала ще й у тому, що Україна стала модною країною, а центр творчої та політичної еліти Росії перемістився з Москви до Києва.
Російський шоубізнес і просто бізнес відкривали у Києві та Львові нічні клуби, ресторани, будували в Карпатах гірськолижні курорти, інвестували в українські стартапи. До анексії Криму у 2014 році в Україні знімалося понад 70 відсотків російських серіалів у співпраці з українськими режисерами й акторами. Зокрема, у 2008–2012 роках тут було знято 6 сезонів надзвичайно популярного в Росії серіалу «Свати», головним продюсером якого був Володимир Зеленський.
Україна стала країною, на яку рівнялася не лише ліберальна та творча Росія. Навіть російські чиновники після того, як в Україні жоден із кандидатів у президенти не перемагав у першому турі виборів і не отримував 90%, приголомшено запитували одне одного: «А що? Так можна було?!» Саме цього Путін і не міг пробачити Україні.
Провал плану політичного підпорядкування України
Путін хотів, щоб Україна стала другою «Білоруссю» – маріонетковою державою на чолі з диктатором-самодуром, посадженим на трон рукою Кремля. Коли президентом України у 2010 році з п’ятої спроби став проросійський очільник донецької мафії Віктор Янукович, Кремль подумав, що гра зроблена, все йде за планом і доля України як частини Великої Русі визначена.
Однак 2014 року Янукович утік від повсталого народу, і розлючений Путін оголосив Україні війну, анексувавши Крим і використавши сепаратистів на сході України як свої проксі-сили. Проте гостре протистояння на Донбасі у 2014–2018 роках поступово перетворилося на затяжний конфлікт.
Президент України Володимир Зеленський до 2020 року фактично виконав свою передвиборчу обіцянку й зупинив війну на сході країни (за даними ООН, у 2020 році на Донбасі внаслідок воєнних дій загинули 26, а у 2021–му – 25 цивільних осіб). Усвідомивши, що Велика Русь зазнає поразки, Путін реалізував план остаточного розв’язання «українського питання», здійснивши масштабну агресію проти України. Антиукраїнська політика в Росії вийшла на новий рівень.
Скасування української спадщини
Розмивання етнічної ідентичності українців у Росії має давню історію. Ще в царській Росії політична кон’юнктура змушувала українців, які прагнули зробити кар’єру на державній службі, змінювати національність на російську.
У путінській Росії нічого не змінилося. Спікерка Ради Федерації Валентина Матвієнко, мати якої носила прізвище Бублей, воліє не згадувати, що народилася й провела дитинство в Україні. Перший заступник голови Адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко носить українське прізвище матері, яка навчалася в Одесі. Путінський олігарх з українським прізвищем Геннадій Тимченко провів дитинство в Україні й закінчив школу в Одеській області.
Але всі ці діячі вважають себе росіянами, приховуючи українське коріння. І ось разючі цифри: кількість українців у Російській Федерації з 1989 по 2021 роки зменшилася у 5,5 раза – з 4,4 млн до 0,8 млн осіб. Абсолютно очевидно, що серед українців не трапився згубний мор, просто росіяни масово перейшли з української національності, яка стала політично неблагонадійною, у російську.
Повзуче скасування української культури в Росії відбувається вже доволі давно, але пов’язане саме з епохою правління Путіна. Ще у 2010 році суд закрив, а у 2018-му остаточно ліквідував під приводом поширення екстремістських книжок єдину державну Бібліотеку української літератури в Москві.
За останні 20 років на півдні Росії та Північному Кавказі (колишній «Малиновий Клин») закрилося майже два десятки українських національно-культурних товариств. У Краснодарському краї до недавнього часу діяло п’ять українських національних центрів. Ліквідовувати їх почали ще з 2008 року.
Останній із них, «Співдружність Кубань – Україна», припинив існування у 2023 році. У 2021 році в Приморському краї (колишній «Зелений Клин») суд ліквідував Далекосхідний український духовний культурно-просвітницький центр «Просвітництво». У 2020 році в Омську було ліквідовано центр Української культури «Сірий Клин».
Закрилися українські національно-культурні товариства в Астрахані (колишній «Жовтий Клин»), у Ростові-на-Дону та Таганрозі. Деякі центри ліквідовують навіть попри активну підтримку війни проти України. Так, у 2021 році припинив існування Союз українського народу Калмикії, хоча його керівник Володимир Омельчак схвалив анексію Криму.
Бувають і винятки. Наприклад, у 2022 році в Північній Осетії з’явився новий український центр «Славутич». Голова організації Віктор Хамаза у соцмережах часто розповідає, як українці Кавказу відправляють гуманітарні вантажі російським військовим, що беруть участь у вторгненні в Україну.
Боротьба з українською мовою
З 1 вересня 2025 року в Росії українську мову виключено зі шкільної програми. Це означає скасування обов'язкового викладання цієї мови у початковій, середній і старшій школі на окупованих територіях України, які Путін вже вважає Росією.
Ще у 2017–2019 роках українську мову заборонили використовувати як державну на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України. У Конституції анексованого Криму статус української мови як державної формально зберігається.
Але цього року в Криму, а також на контрольованих Росією територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей усі українські школи буде закрито. Вивчення української мови в умовах російської окупації відбувається таємно – на конспіративних квартирах.
Путін одержимий ідеєю знищення України та української культурно-історичної спадщини. Це особиста манія кремлівського вождя, що стала державною політикою Росії. І лише крах путінського режиму може зупинити це безумство.
